Мій шлях додому, до твого
засипав сніг холодний, мокрий.
І не здолати вже його,
твоє мовчання вкрало спокій. Я йшов, долаючи сніги,
і вірив ти мене кохаєш. Віддав я долі всі борги,
та ти мене вже не чекаєш. З неба білий сніг
тихо падав, холодом вкривав. Ти миліша всіх.
Як же сильно я тебе кохав! Але доля зла.
Ти мене лишила назавжди.
Як ти так могла?
Сніг і замітав твої сліди.
Вже нема шляху назад,
до тебе я не повернуся. І в цей прощальний снігопад
тобі у слід я посміхнуся. Мене той сніг заворожив,
та дуже швидко він розтанув. І я кохання відпустив
у сіру глибину туману. З неба білий сніг
тихо падав, холодом вкривав. Ти миліша всіх.
