Що, віддаючи себе всім, ти загубила саму себе
І найстрашніше, ніхто навіть не помітив, як ти босоніше шла по власному розбитому життю
А під ногами знову бити скло і пил
І вітер б'є в обличчя дуже сильно
Здавалосяся, немає більше сил
Але я йду уперто і невпинно
І темрява навколо душу всю покрила
Але у серці б'ється й досі той гарячий струм
Терниста дорога
Чому вона саме моя
Чому колючка порізь мій нескошений сад
Чому я для інших себе віддавала щодня, а власне життя не могла повернути назад
Бо соні жиду і ніхто не підставить плече
Солона сльоза залишає у серці тривогу
А в грудях ламає
О боже, як сильно пече
Я знову сама прокладаю крізь терний дорогу
Я несу в долонях цю тиху, занедбану мглу
Залишаючи шрами на тілі
Своїм назавжди
