Віолета - НІЧ І ДОЩ

Я помятаю наші ранки і світанки
Як ти сміялась, обіймаючи мене
Ми малювали на завтра без останку
І вірили, що щастя нас не омине
Я будував для нас на світанні дороги
Де буде дім, сім'я і теплий тихий сад
Та доля раптом переплутала всі кроки
І ти пішла туди, де вже чекав не я
Ти обрала іншого
Хай буде так
А я лишився серед власних втрат
І хоч я чоловік, та мені болить
Від людей навчився біль ховати вмить
Я не вірю ні в кохання, ні в слова
Не повірю жодній доки пам'ять жива