Ніхто не приходив забирати моє життя
Я сама роздавала його по шматочку
Комусь час, комусь сили, комусь свої мрії
Щоб не образити, щоб не розчарувати
Дякую за перегляд
А справжня жінка — це не та, що всім годила
Та розгубила лише себе між тисяч справ
Не та, що мовчки в своїм серці біль хранила
Щоби ніхто про нього геть не знав
А справжня жінка бути іншою не вміє, бо вже навчилась жити не для всіх
А я вже незручна, мене пробачте, як колись я більше не мовчу
Я стільки літ ковтала, не образи себе саму ковтала
Мовчки всю ламали мене власні заборони
Терпи, так треба, краще вже не буде
Вдягали всі на голову корони
Нав'язували істини
Дякую за перегляд
