Прокидаюсь в кімнаті готелю мокрий від поту, забувши в якому я місті
Сниться що мені подзвонили батьки мої повідомити ніби то їх син єдиний є двісті
Дві стіни не рятують від дійсності, вві сні регочу, а навколо бісером снідають свині
Яку поспіль вже вічність сняться ці сюрреалістичні але до бльову реалістичні сни мені
Я не знаю
Це далеко не вперше
Воно мене переслідує років так пʼять мінімум
Лікувався у терапевтів пив пігулки
Та вони як припарка мертвому допомогли мені
Тож сиджу на готельному ліжку згадав де я тут хату хрін знімеш
Хати в оренду дорожчають коли ближче до фронту
Ось такі парадокси іноді народжує кіпіш
Не вдома я десь знову не вдома
Огидно та гірше від того що мені
Невідомо чи було колись взагалі те вдома
Знов втратив його чи може мене намахали
І того дому ніколи в мене не було зовсім
Дім де він, треба шукати
